Правду кажуть: щоб стати великим майстром своєї справи, їм треба народитися. Максиму дуже пощастило – гарна генетика та велика творча сила роблять свою справу. Але все ж таки дітям відомих батьків самореалізуватися доволі складно. Постають важливі та водночас складні питання, на які нам згодився відповісти Максим Демченко:

Кор.: Чим би ти міг займатись окрім скульптури? Чи були якісь мрії у дитинстві?
М. Д.: В роки школярства, це було не так давно! (посміхається) Я хотів бути ювеліром. Чомусь мене приваблювала ця професія, яка так схожа на скульптуру, що оточувала мене змалечку, тільки менша. Можна сказати – мала пластика.
Кор.: Як отримати визнання не тому, що твій батько відомий, а за те, що ти насправді талановитий?
М.Д.: Ніколи не користуватися популярністю батьків – це перше правило молодого мистця, який хоче здобути визнання. В сучасному житті, нажаль, багато молодих людей, які просто пішли шляхом родичів, сподіваючись на те, що під прикриттям їхньої слави стануть відомими творцями. Скульптура – не виняток. Але тут є така відмінність від інших видів діяльності, що нічого не приховаєш від глядача, і за тебе нічого ніхто не зробить.
Кор.: Як обрати свій особистий шлях та не загубитися на ньому?
М.Д.: На мою думку, необхідно дуже багато працювати. Тільки це може допомогти зайняти достойний щабель у обраній професії. Та, безперечно, брати участь у виставках та конкурсах. Це дуже важливо.
Кор.: Як віднайти свій неповторний стиль, щоб не бути схожим ні на кого?
М.Д.: На першому етапі творчості, перш за все, необхідно отримати освіту: основну базу знань, які допоможуть у майбутньому. Багато копіювати, малювати, займатись пошуками форм та композицій, прислухатись до викладачів. Але, все ж таки, робити щось своє та неповторне.
Кор.: Чи існує в тебе якась заповітна мрія щодо творчої діяльності?
М.Д.: Є одна, поки недосяжна, але все ж таки… Мрію виставляти свої твори у французьких галереях.

***Важливо те, що нашого героя проблеми, на які ми звертали його увагу, зовсім не турбують. У свої вісімнадцять він вже заявив себе як молодий фахівець: на його рахунку п’ять всеураїнських виставок та немала кількість замовлень. Загадково, як у цьому молодому за віком хлопцеві сполучається талан та надзвичайна працьовитість?!
Мабуть ці самі компоненти в майбутньому дозволять йому зайняти достойне місце у плеяді талановитих мистців. Що ж, побажаємо Максиму натхнення і нехай мрії збуваються!
А ми будемо видобувати нові пророцтва…