31 марта любителей современного искусства порадовал своим стартом еще более мощный и масштабный, как по насыщенности событий, так и по размаху выставочных площадок, очередной, пятый по счету фестиваль молодежных проектов «Non-stop media». Представленные в рамках фестиваля работы, разнообразны по жанрам и тематике, но все они твердят об одном - современное искусство есть, его не может не быть, и оно громогласно заявляет о себе на пространствах «Ермиловцентра».

«Что лучше - жаловаться на плохую экологию или лепить дома смешные фигурки из теста? Смотреть расширенными от ужаса зрачками в телевизор или же самим снимать мультики, в которых на порядок меньше жестокости, чем в тех же японских мультфильмах?» Данными вопросами в рамках фестиваля и озадачились Людмила Копейко и Александр Дворянкин. Представленный ребятами видео-проект «Микрокосм Юпитера» отражает злободневные проблемы, а какие именно - это я и попыталась выяснить.

Корр.: Что вас вдохновило на создание проекта?

Александр Дворянкин: Толчком для создания нашего проекта послужила сложная экологическая ситуация в Украине, воспринятые веяния с Запада, личная интроверсия. Для реализации наших идей мы выбрали формат видео. Оно очень графично, такой своеобразный мультик из фотографий.

Людмила Копейко: Каждая отдельная фотография - как станковая работа. В каждой работе присутствует графика, она просто оживает и становится объемной.

У стінах галереї «Академія» пройшла персональна виставка станкового живопису Катерини Ткаченко - учениці В.М. Гонтарова, минулорічної випускниці ХДАДМ. Це вже третя «моновистава» молодої художниці. Цього разу вона презентувала свій новий проект під назвою «Квіти серця» («Квітень»), який готувався протягом зими цього року, у досить короткі для виставки подібного масштабу (18 полотен) строки.

За словами самої авторки, задум було втілено буквально на одному диханні. Це надало проектові ідейної та стилістичної цілісності: усі роботи, від автопортретів до сюрреалістичних композицій, ніби послання художниці, своєрідна філософія буття.

Серед відгуків про виставку можна почути думки про наслідування у полотнах Катерини роботам відомої мексиканської художниці першої половини ХХ ст. - Фріди Кало. Варто зауважити певну хибність такого ствердження. Незважаючи на подібність у декоративно-умовному підході до розкриття сюжетів, заглибленні у власний внутрішній світ, що властиво обом художницям, результат виходить різний. У той час як картини Фріди пов'язані з болісним переживанням реалій життя, з відчуттям «світу у собі», у живописі Катерини Ткаченко просліджується тісний зв'язок між народним мистецтвом, засадами православної іконографії, й майже язичницьким, глибинним проникнення у єдність людини і природи - «я у світі». Сповнені вітальної енергії, її образи вплітаються у химерну канву біблійного світосприйняття, пропущену крізь призму народної мудрості.

Ця фольклорна лінія підтримується не лише активним використанням флористичних мотивів та орнаментальністю композицій, але й введенням у зображальне поле текстів, що одразу відсилає нас до традиції лубка. Тексти були узяті з Біблії, або ж написані самою художницею. Один з них, як зізналася авторка, їй навіть наснився.